........пішов в ліс темний,
Там, де всі владики ся зібрали:
Сім владик сих з вдалими полками.
Вигонь Дуб там скоро поспішає
Нічнов пітьмов із своєв дружинов.
Ся дружина сто хлопа числила,
У піхвах всі мечі стальні мали,
До мечів всіх сто потужні руки,
А у серцях для Вигоня вірність.
І йшли довго, — стали серед ліса,
Кругом праві подали си руки
Й говорили тихими словами.
Вже в опівніч ніч перекотилась,
Сивосірий ранок наближався,
І до князя Ольдри Вигонь мовить:
«Гей, послухай, многославний князю!
Бог ти в серце дав відвагу й силу,
Бог ти мудрість дав і буйну голов,
Ти веди нас против злих полянів!
Ми за твоїм словом вправо, вліво
Підем, взад чи вперед, на всі бої,
Ти нам в серцях запали хоробрість!»
І взяв князь прапор у потужну руку.
«Гей, за мною на полян хоробро,
На полян, на врагів сього краю!»
І за ним владик горнулось вісім,
А за ними войнів півчвертаста,
Войнів преудалих. І спішили,
Де полянів сила сном повита
Розвалилась і спала спокійно.
Ей, вся Прага мовчить в сні пораннім,
В ранній парі куриться Волтава,
А за Прагов верхи — гори мріють,
За верхами небо темносинє
Роз'яснилось світом від востока.
«Гей, долів за мнов з гори! Лиш тихо!»
В тихій Празі хитро ся покрили,
Попід одіж ружжя поховали…
