Віє вітерець з княжого ліса,
Дівчина біжить в потік по воду.
Набира води в ковані відра,
Д'діві по воді китиця плине
З рож і фіялків, — запахом дише.
Узялась діва китицю ловить:
Впала, ах впала в холодний потік.
Коби я знала, китице красна,
Хто тя у чорну землицю саджав,
Тому би-м дала злотий перстенець.
Коби я знала, китице красна,
Хто тебе личком м'ягоньким зв'язав,
Тому би-м дала іглицю з коси.
Коби я знала, китице красна,
Хто по студеній воді тя пустив,
Тому би-м дала вінок з голови!