В чистім полі дубець стоїть,
На дубці зозуля
Закукала, затужила,
Що весна минула.
Як же ж стигло б жито в полі,
Сли б весна все була.
Як би ябко в саді спіло,
Сли б все літо було?
Як би колос мерз у стозі,
Сли б все осінь була?
Як би діві тяжко було,
Сли б сама все була!
Віє вітерець з княжого ліса,
Дівчина біжить в потік по воду.
Набира води в ковані відра,
Д'діві по воді китиця плине
З рож і фіялків, — запахом дише.
Узялась діва китицю ловить:
Впала, ах впала в холодний потік.
Коби я знала, китице красна,
Хто тя у чорну землицю саджав,
Тому би-м дала злотий перстенець.
Коби я знала, китице красна,
Хто тебе личком м'ягоньким зв'язав,
Тому би-м дала іглицю з коси.
Коби я знала, китице красна,
Хто по студеній воді тя пустив,
Тому би-м дала вінок з голови!
Ах ти роже, красна роже,
Чомусь рано розцвіла,
