Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/67

Поглянь, помилуй, поглянь, помилуй
Мене, сиротину!

 

ЖАЙВОРОНОК

 

Дівча коноплі пололо
Коло панського саду,
Пита їй ся жайворонок:
Чого ти сумна?
 «Як же ж маю рада бути,
Малий жайворонче,
Відвели ми мого любка
В замки кам'янії.
Ой, коби пірце я мала,
Лист би-м написала;
Жайворонче ти маленький,
Тебе б там післала.
Не тра пірця, не тра карти,
Що би-м лист писала,
Поздоров ти любка співом,
Що тут з горя нию!»

 

ОПУЩЕНА

 

Ах ліси ви, ліси темні,
Ліси милетинські,
Чом зарівно взимі й вліті
Зелень вас вкриває?
Рада ж би я не плакати,
Серця не мутити,
Та скажіть ми, добрі люди,
Як тут не тужити?
Де мій батько, батько милий?
Спочива в могилі!
Де ма ненька, добра ненька?
Травов поростає!
Ані сестри, ані брата,
Й милого ми взяли!..