Все мні мати говорила:
Хлопців стережися!
І чого ж стеречись хлопців, —
Вни м'я так кохають!»
Я приїхав на конику,
Як сніжок, біленькім,
Скочив з коня, прип'яв на сук
За поводи срібні,
Обняв дівча, притис д'серцю,
Поцілував в уста,
І забула гарна діва,
Що терн ніжку коле.
Ми пестились і кохались,
Аж сонце знизилось.
«Їдь, мій милий, додом пильно,
Сонічко заходить!»
Я на коня скочив швидко,
На білого коня,
Узяв любку перед себе,
Та й махнув додому.