Впронадилася Тодорка
Щорано й вечір по воду
Аж там за місто до броду.
Там з своїм милим стрічалась,
З Ільком із города Сливна,
З дружини Сави-войводи.
Три дні ходила Тодорка,
Три дні Ілька не застала,
Лишень застала Ахмеда,
Що був турецький жандарин.
Сидить Ахмед на каменю,
І чистить шаблю криваву,
І миє цівку довжезну,
І до Тодорки говорить:
— Тодорко, гарна дівчино,
Щось тя ся маю питати,
Тільки скажи ми всю правду.
Чи в вас Ілько не бував
Із Сливна, славного міста?
Пообіцяв мені паша
Капшук червоних дукатів,
Коли Ілька му спіймаю,
Щоби на паль го всадили. —
Тодорка й каже Ахмеду:
— Ахмеде, заптій турецький,
Щодень Ілька я видаю,
Щодень Божистий, щорано;
Він батька мого приятель,
І батька мого, ще й стрия.
Ходи зо мною додому,
Сховайся в темну пивницю,
А я Ілька там покличу
І заманю го в пивницю,
Там йому зв'яжемо руки
І відведемо до паші,
Капшук дукатів дістанем,
