Серед раю дерево —
Дивоглядна дафина,
Дивні плоди родила,
Злоті віти пустила,
Злоті віти, срібний лист.
А під нею постеля
Всяким квітом встелена,
А найбільше васильком,
Рум'яними рожами,
На ній святий спочива,
Святий отець Микола.
Прийшов к нему Ілія,
Воєвода громовий:
«Вставай, отче Миколо,
Та ходімо в діброву,
Та збудуймо корабель,
Будем душі возити
З цього світа на той світ».
Відмовляє Микола:
«Спам'ятайся, Іліє,
Воєвода громовий!
Адже ж нині неділя,
В неї не слід робити,
Лиш хрестити, вінчати,
Русі коси чесати,
Біле лице вмивати».
