Святий Петро у рай іде,
За ним мати бігом біжить
І говорить стара мати:
«Стань, зажди-ко, сину Петре,
Візьми мене в рай з собою!»
Святий Петро відмовляє:
«Ой, вернися, моя мати!
Кілький вік ти вікувала,
А про рай ти і не дбала:
Ні голодних не кормила,
Ні прагнущих не поїла,
Ні ти голих зодягала,
Ні ти босих зобувала,
Ні сліпому не вділила,
Ні за душу приносила.
Тільки одно повісемце
Ти натроє розділила
І три рази ти зітхнула:
«Ой, ти моє повісемце!
Куди тобі волочиться
Та по горах, по долинах,
По старецьких по торбинах!»
Ще говорить святий Петро:
«Ой, вернися, моя мати,
