Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/99

СТАРОГЕРМАНСЬКА ПОЕЗІЯ

 

ІЗ «ПІСНІ ПРО НІБЕЛУНГІВ»

 

I

 

В старих казках цро всяке диво кажуть:
Про годних лицарів, їх вчинки смілі,
Про втіхи й радощі, про сльози й горе,
Про бо́ї лютії. Послухайте ж і нас!

В Бургундії росла дівиця знатна —
У жоднім краю не було їй пари, —
Крімгільда звалась. Тут князі багаті
Опікувались нею. витязь Гунтер,
І Гернот, і найменший Гізельгер,
Брати її. З дружиною своєю
Вони жили в Вормації над Реном.
Їх мати звалась Ута, батько Данкрат,
Що їм широкі землі полишив.
Могучії служили їм васали:
З Тронеге Гаген, Данкварт, брат його
Ортвін із Метцу, два маркграфи: Гере
І Еккеварт і Дюлькер із Альцагю.
Кухмістром був Румольт, добірний рицар,
Сіндольт і Гупольт берегли порядку
В дворі князівськім; та й інших багато
Було, котрих тут називати годі.
Маршалком Данкварт був, а стольником
Ортвін із Метцу, Гагенів сестрінець;
Сіндольт був чашник, Гупольт підкоморій.
Широка слава йшла по всіх краях
Про тих мужів, про їх діла рицарські —
Всього переповісти я не в силі