З мечами гонять го день-в-деньї Най змії Заляжуть стежку перед ним! Най плоди Землі в його устах розпопеліють! Най листя, на котрім він спати ляже, Скорпйони вкриють! Най убитий в сні го Не покидає, а на яві най го Не покида смертельний страх! Вода Най в кров ся змінить, скоро він нагнесь, Щоб закрапить уста свої плюгаві! Най все, що є, втікає перед ним! Проч! Жий у муках, від котрих би другий Згиб! Смерть твоя страшніша будь від смерти, Бо ти ї перший світу показав! Проч, братовбійце! „Каїн“ най повік Звесь братовбійця в пізніх поколіннях, Котрі тя клястимуть, хоч ти й отець їх! Най висхне під тобов трава 1 Най ліс ти Відмовить тіні, вся земля—могили І гробу, сонце —світла, Бог—небес! Відходить. А д а м. Іди геть, Каїн! Нам не жити разом. Іди, лиши мені вмерлого. Сам я Останусь. Нам не бачитись ніколи. А да. О, отче,—не прогонюй го! Не кидай Ще й ти проклять на нього окрім Єви. А д а м. Я не клену. Проклін його,—то совість. Ходімо, Цілла. Ц і л л а. Ні, я з трупом лишусь. 102
