Біжучи крізь дим і жар, Крізь язики вогнянії, Чула я гнівних богів Кроки престрашнії, Бачила їх величезні Постаті крізь темний дим Заревом облитий. Чи бачила, чи дух тривогою оплутаний Являв мені примари ті? Сказать цього не вмію. Та що оце страховище ось тут очима бачу, Це знаю я напевно; Навіть руками могла б доторкнуться, Та зупиняє перед небезпекою Острах мене. Чи ти одна є Із Форкісівен? Бо ж у рідню їм ти годишся. А може ти одна з тих сірих Грай, Що одно око і один зуб На переміну по черзі вживають? 1 Смієш, прочваро, Побіч краси Стать перед світлими Феба очима? Виступи, виступи ближче сюди! Погані він не побачить твоєї, Так як святе його око ніколи Тіні не бачить. 1 Форкіс—бог темноти, мав дві пари дочок, що звались Ґраї й Горгони. 15- 121
