Потім за орчики враз до штильвагн реміннії шлиї Поприпинали і так запрягли прудкі коні до воза. Герман ухопив батіг, сів на віз і заїхав у браму. Тут приятелі оба посідали іззаду вигідно. 145 Заторохтів швидко віз по вуличному бруку, і скоро Міськії мури минув і високії вежі та браму. Так їхав Герман учвал на знайомий віддавна гостинець, Не зупинявся ніде і чвалав то вгору, то вдолину. Та, як побачив уже він дзвіницю села недалеко 150 І наближався до хат, що стояли посеред городів, Сам собі він погадав, що потрібно тут спинити коні. В сутінку милім старих лип високих та дуже розлогих. Що сотки вже літ, певно, на тім місці при купі стояли, був широчезний вигін, ввесь у ясній зеленій мураві 155 Перед селом—для селян і міщан місце прогульок любих. В тіні дерев була там плоско копана зимна криниця. Ступнями, було, зійдеш і побачиш лавки кам'янії Довкола джерела, що випливало все живо з-під камня; Довкола нього стіна невисока, щоб черпать вигідно. 160 Герман рішився у тім холодку зупинить свої коні З возом. Заїхав сюди і промовив такими словами'* .Висядьте, друзі, ось тут і підіть, куди треба, дізнаться, Чи ця дівчина варта, щоб я їй віддав свою руку. Я у те вірю й мені ви не скажете ніщо нового; 165 Якби я сам тут рішав, до села я пішов би негайно 1 по немногих словах вона долю мою би рішила. Скоро пізнаєте й ви її серед людей тих вандрівних. Ледве чи хоч буде там одна із постави їй рівна. Але даю вам іще ці знаки її вбрання й одежі. 170 Станик червоний вона мав на своїх грудях випуклих Гарно шнурований, а на нім чорна обтисла корсетка. Ковнір сорочки увесь у хвилястих складках окружає Підборідок І лицю додав і краси і принади. Вільно й погідно глядить голова у гарненькім овалю, 175 Довгії коси на ній на шпильках понавивані срібних. Нижче від станика йде у складках її спідниця синя, І обіймав в ходу її добре збудовані ноги. Та ще одно вам скажу і виразно хочу просити: Не говоріть ви самі з нею й наміру свого не зрадьте, 180 Тільки питайте людей і послухайте, що муть казати. Як вберете вже досить, щоб вітця заспокоїть і неньку, То повертайте сюди і порадимось разом про дальше. Так я обдумав собі по дорозі, що ми проїздили*. Так вік сказав. Ті ж оба подалися в село піхотою, 185 Де по садах, стодолах та домах від люду кишіло, 208
