Радісно й посеред нас вони дерева волі садили, 25 Кожному право своє і правління своє прирікали. Радість загальна тоді обняла молодих із старими. Довкола стягів нових почалися веселії танці. Тут позискали враз переможнії франки прихильність, Зразу мужів говірким і палким своїм темпераментом, ЗО Потім серця жінок невідпорної Грації1 чаром. Легким здавався нам навіть війни ненажерної натиск; Бо нам будучину в гарних красках малювала надія, Зір манячи в далечінь на нові, невідомі дороги, О, як веселий той час, коли вдвох—молодий з молодою 35 В танець ідуть, дожидаючи дня пожаданих шлюбів! Та радісніший для нас був той час, коли все те найвиїце, Що подума чоловік, видавалося близьким, осяжним. В кожного тут розв'язався язик, говорили старії І молодці і мужі, всі свобідно й високо н чутливо. 40 Та незабаром найшла важка хмара; за власть та за користь Почалась боротьба між людьми, що добра не бажали, Різали самі себе і давили братів та сусідів 1 насилали на нас галапасів та здирців юрбами! Жерлась у нас старшина й грабувала на розмір великий, 45 Жерлась й дрібнота також та здирала з малих і найменших. Кожний про те тільки дбав, аби щось і на завтра зістало! Стала нужда страшенна, з кожним днем ішов утиск важкіший. Крику ніхто з них не чув, і були вони днів тих панами, Тут і тривога і злість обняла навіть самих найспокійніших, 50 Кожний лиш думав і клявсь відімстити дізнані зневаги И страти важкі та гірке розчарування злудних сподівань. Щастя звернулося тут на бік німців, а франки в тривозі Там подались і уйшли з краю нашого маршом поспішним. Ах, аж тоді у знаки нам далась та воєнна недоля! 55 Великодушний бува побідитель, або хоч здається; Він побіджених щадить, уважаючи їх вже своїми— Маючи з них день-у-день собі зиск, із добра it користі. Та побіджений не зна ні закона, ні прав; лиш від смерти В‘н утікає і жре все, що знайде, без жодного згляду, І розгорне тоді його ум, а розпука із серця Видобуває йому найрізніші злочиннії вчинки. 1 вже ніщо не святе йому; грабить, а дика жадоба Жінки насильно хвата і в страхіття відмінює розкіш. ^Різь бачить смерть і бажа звеселити останні хвилини, оо овірськи втіша його кров і втіша його вереск розпуки. 1 різно збудився тоді серед наших мужів гнів великий 1 Грація—богин я принади 211
