К а ї н. Вони говорять: та змія, то дух був. Л ю ц и ф е р. Хто „вони“? Тамтой не записав так цього,— А Він, гордий, фалшивити не стане; То лиш великий людський страх і гордість Дрібна складає власну низьку слабість На духів. Змій був змій, нічого більше,— Але й не менше, як вони самі: З природи порох, як вони, но мудріший, Бо перемовив їх і бачив, що Знання затруло їх дрібну утіху. Чи ж я би зичив1 вид істот смертельних? К а ї н. Но був же демон в тій змії якийсь? Л юци ф е р. Ні, — вона лиш в Єві демона збудила Язиком своїм хитрим. Я ти1 2 кажу: Змія була не що більш як змія. Спитай хоч ангела, що стереже Дерев таємних. Може, як пройдуть Літ тисячі над нашими кістками, Колись який син тих будучих літ Пристроїть3 в казку гріх той і надасть Мені той вид, котрим я бриджуся, Як бриджусь всім, що перед Тим ся 4 хилить, Котрий на те лиш сотворив істоти, Щоб догодити власній гордоті. Ми видим правду і все правду кажем. 1 Зичив—позичив. 2 Ти—тобі (діял.). 3 Пристроїти—приоздобити, прикрасити. 4 Ся хилить хилиться (діял. форма). 22
