К а ї н. Не знав я цього, но і сам так думав, Як вчув про смерть. Що вна таке—не знаю, Но, бачиться, страшне щось. Часто дивлюсь В пусту нічную пітьму,—визираю Її, а як побачу в пітьмі тінь Від мурів раю, а з-за неї блиск Від ангельських мечів,—наслухую Тривожно, чи не йде вна: но враз З тривогою й тоска давить ми серце— Пізнати, що мя так тривожить. Але годі. І відвертав я втомленії очі Від рідного, утраченого раю До тих світил над нами в синяві. Вони такі хорошії Чи й вони вмруть? Л юци ф е р. Може й умруть,—но вас переживуть. К а ї н. То добре 1 Я не хтів би смерть їх бачить, Я так їх люблю 1 Що це—смерть? Я боюсь її, і чую щось страшного в ній, Но що,—не знаю. Всі ми їй підпадем І злі і добрі. Кажуть, що вна—зло; Що це—зло? Л ю ц и ф е р. Стати порохом назад. К а ї н. А мож це чути? Л ю ци ф е р. Не вповім ти того, Бо я не знаю смерти. 25
