Невинна і щаслива, посеред Щасливих духів; ми, твій рід, не знаєм Райського щастя й окружені Демонами, що зводять нас у пропасть Словами Божими, і власними Цікавими, неситими думками, Так як тебе звела змія в щасливій Необачній, дитинній сліпоті! Мій ум безсильний проти ВІЧНОГО, Сильного духа цього; я не можу Ненавидіти го; гляджу на нього З розкішною тривогою, а прецінь Від нього не втікаю; потяг сильний В його очах приковує мій погляд Тремтячий до його лиця; мені чогось лячко, А прецінь щось мов тягне мя до нього Все ближче, дужче! Ох, рятуй мя, Каїн! К а ї н. Чого ти боїшся? Це не є дух злий. А д а. Не Бог він і не божий… Херувимів І серафимів бачила-м1,—но він Не те, що вни. К а ї н. Архангели! Є ще сильніші духи, Л ю ц и ф е р. Є ще й від них сильніші. Но не святіші. А д а. 1 Бачила-м—я бачила (діялект.). 34
