Мав батькову обіцянку, що перстінь Колись йому дістанеться.— Це теж була Не менша правда!—Кожний заклинався, Що цей не міг же так дурити; І поки б допустив таку підозру На нього, батька, любого такого,— То швидче вже закине ошуканство Братам, хоч як би, зрештою, про них Рад думать все найкраще. Та вже годі! Він зрадників знайде! Вже він помститься. С а л я д і н. Ну, а суддя? Я дуже рад почути, Що ти судді велиш сказать. Ну, мов! Н а т а н. Суддя сказав: коли мені тут зараз Вітця не ставите, то відправляю Вас від свойого трибуналу. Щож то, Я тут на те, щоб загадки рішати? Чи, може, ждете, щоб правдивий перстінь Промовив сам?.. Та гов, я чув, що той Правдивий перстінь має дар чудесний Робити милим Богу й людям любим. Це хай рішає! ГІерстені фалшиві Не мають чейже тої сили. Нуте, Кого два з вас найліпше люблять? Мовте! Га, мовчите? Перстені мають силу Лиш взад, а не назверх? Себе найбільше З вас кожний любить? О, то ви всі три Обманені обманці! Всі три ваші Перстені неправдиві. А правдивий, Мабуть, десь загубився. Щоб цю згубу Покрить, заткать, дав батько ваш зробити Три за один. 422
