Круг раю блудячи. Здаесь, чим далі Ми відлітаєм—що ті дві змішались З безліком других зір, що вокруг нас, І побільшили їх число собою. Л ю ц и ф е р. А як би ти знав, що світи є більші Від твого світа, що на них живуть Істоти більші і число їх більше, Ніж пилинок там на землі, і якби Пилинка кожна мала жизнь і душу, Жила і гибла і терпіла,—що ж би Тоді ти думав? К а ї н. Знанням. Я б гордивсь своїм Л ю ц и ф е р. А як би те горде знання Було закуте в підлу, грубу глину, І як би дух твій вгору персь, до світла, А тіло путало його в мізерних Низьких потреб гидкі кайдани? Як би Твоя найбільша розкіш показалась Униженням і привидом брудним, Що тіло жре і духа, і манить тя Новії тіла плодити і душі, Що слабші, нужденніші ще від тебе? К а ї н. Духу, не знаю смерти я, но-м1 чув Від родичів, що вна страшне щось, що Це спадщина гірка, що нам дісталась Від них ураз з життям. Но скоро правда 1 Но-м—але ж, але я (діял).
