Ось рай мій! Всипав гроші. Йдіть туди! Доволі вам Блукать по світу, пристрастям служити Й людським потребам! Тут засніть собі Сном сили й супокою, як боги, Що сплять в глибоких небесах. А я Сьогодні хочу бенкет справити Собі. Засвічу свічку перед кожною З тих скринь і всі повідмикаю й стану Сам серед них та, знай, глядітиму На ті блискучі купи золота. Запалює свічки й відмикає скрині одну за одною. Я цар!.. Який же це чарівний блиск! Мені послушна сильна ця держава, В ній щастя, в ній і' честь моя, і слава! Я цар! Та хто у спадку після мене Прийме над нею власть? Мій син, наступник? Безумець, марнотратник молодий! Розпусників товариш та гуляк? Як тільки вмру, він зараз тут війде Під ті спокійні та німі склепіння З юрбою прихвоснів та ласої двірні. У мого трупа він вкраде ключі, Зі сміхом скрині ті повідчиняє,— І потечуть ті скарби дорогії В кешені атласові та діраві. Він розіб'є посудини святії, Єлеєм царським він напоїть грязь, Змарнує все… А по якому праву? Хіба мені все те дісталось даром, Чи жартом, як грачеві, що кістками Постукує і купи загрібає? Хто знає, скільки все те коштувало Гірких відречень, пристрастей унятих 1 дум важких, щоденних клопотів, Безсонних ночей? Може скаже син, 475
