Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/48

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

К а ї н. Чого ж ти, так сильний, Ти, що природу, вічність обняв духсм,— А все ж нещасний? Л ю ц и ф е р. Я такий, як бачиш. Проте й тебе питаюсь, чи хотів бись Безсмертним бути? К а ї н. Ти ж сказав, що мушу Безсмертним бути. Досі цього я Не знав. Но як вже мушу, то навчи гля, Чи в щастю чи нещастю, но вперед Свою безсмертність чути. Л ю ц и ф е р. Заким я ще Прийшов до тебе, ти вже вмів це. Ти мучивсь. К а і н. Як? Л ю ц и ф е р. К а ї н. Чи ж та мука буде вічна? Л ю ц и ф е р. Побачиш — ти і всі тобі подібні. Но глянь, чи це не красота? К а ї н. О, чудний, О, незглибимий світеї О, ви стада Блискучих незлічимих зір! Скажіть,