Ця сторінка ще не вичитана
Русалочка. Той сам, що тебе, мамо, Покинув і княгиню взяв за жінку? Русалка. Той сам. До нього ніжно примиляйся І оповідж йому все, що від мене Ти знаєш про народження своє, И про мене. А як запитає він, Чи я його забула, або ні, Скажи, що все його ще пам'ятаю И люблю і жду до себе. Зрозуміла? Русалочка. О, зрозуміла. Русалка. Іди ж! Сама. Ой, ВІДКОЛИ З розпуки й сорому ДІВОЧОГО Я опинилася на дні Дніпра Русалкою холодною, міцною, Минуло вже довжезних вісім літ. І кожний день я думаю про помсту — Здається, нині вже настав той день. СЦЕНА ШОСТА Берег Князь. До берегів сумних тих поневолі Мене недовідома тягне сила. Все тут нагадує мені минуле, Свобідної, прекрасної молодости 520
