Ця сторінка ще не вичитана
Л ю ц и ф e p. Бо ще час твій не прийшов, Бо тіло духа не пійме ніколи Доразу. Але все ж і те значить щось — Знати, що є такі простори. К а ї н. Ми Давно вже знали, що е смерть. Л ю ц и ф е р. Но того Не знали ви, що е по смерти. К а ї н. Чи ж Тепер я знаю це? Л ю ц и ф е р. Та ж бачиш І Стан це, Стани розличні, не такі як твій. Ще нині рано цього ти не знав. К а ї н. Но все якесь так мглисте і понуре. Л ю ц и ф е р. Не бійсь,—з часом усе вно проясниться. К а ї н. А той безмірний ясний пласт блакітний, Що велично розливсь над нами, мов Вода, подібна до води рік райських, Що попри дім мій котяться, лиш сесь Без краю, берегів, мов етер,—що це? 64
