Л юЦи ф Є р. Хіба не тямиш, Що він так хтів, коли вас з раю вигнав? Війна всім творам,—так,—і смерть усім, І біль для многих, мука і грижа; Це овочі заказаного дерева. К а ї н. Чи і звірі їх їли, що також Вмирати мусять? Л ю ц и ф е р. Творець ваш сказав, Що вни для вас, а ви для нього. Чи ж їх доля має бути краща, аніж ваша? Як Адам впав, то з ним і все упало. К а ї н. Ах, нещасливі жертвиі їх прокляття Адамове давить, як і дітей Адамових, хоч вни й не їли плоду, Не знають нашого знання гіркого! Та ні,—брехня—яке ж у нас знання?. Знання ми овоч смертю окупили, Та все ж—знання—а що ж тепер ми знаєм? Л ю ц и ф е р. Хоч те, що смерть веде д' найбільшому, А хай ід найпевнішому знанню, Ід тому: що для всіх вна найпевніша. Плід був смертельний, але що ж—правдивий! К а ї н. Простори темні—виджу вас-^но що в вас— Не знаю. 63
