Ця сторінка ще не вичитана
Л ю ц и ф е р. Чим є твій світ,—те бачиш,—но не можеш Поняти й тіни того, що було. К а ї н. А ті огромні твори, ті страшила, Не так, здаесь, розумні, як тамті, Котрі ми йно що бачили,—подібні Де в чім до диких лісових звірів Землі, до велитів, що в гущаках Ревуть в ночі, лиш десять раз страшніші І більші; ростом вищі, ніж райський Мур недоступний; з поглядом огнистим, Як херувима меч при райських дверях; З зубами, наче конарі1 дерев Без гілля і кори,— хто вни? Л ю ц и ф е р. То само Що мамути у твоїм світі—кості їх Лежать глибоко в глині. К а ї н. Всі мертві? Л ю ц и ф е р. А що ж! Твій рід, слабий в війні із ними, Гнеть вигиб би, й прокляття, що тяжить Над ним, на кім же ся могло сповнити? К а ї н. Але пощо ж війна? 1 Конар—галузь 62
