Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/67

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Л ю ii и ф e p. Отець не бачив? К а ї н. Ні,—його лиш мати Намовила за радою змії. Л ю ц и ф е р. Мій друже, як тя жінка,—женщина Яка-будь стане намовлять до чого,— Вважай наперед, хто її намовив. К а ї н. За-пізна рада! До чого ж би ще Зміям намовлять жінок? А ю ц и ф е р. Є дещо, До чого може звести жінка мужа, Муж жінку. Накажи синам, хай стережуться Я щиро раджу, бо звичайно з свого Гіркого досвіду. Та що, не станесь, Як раджу,—ну, і не велика шкода! К а ї н. Не розумію цього. Л ю ц и ф е р. Це найліпше. За молодий іце ти й твій світ! Ти мислиш, Що дуже ти нещасний, переступний,— Що, правда? К а ї н. Переступків я не знаю, Но болю много я зазнав.