Ця сторінка ще не вичитана
Л ю ци ф e p. О, перший Потомку найперших людей І Ввесь стан тві Теперішній: гріхи (а злий ти справді) І біль (а біль також ти знаєш),—це Невинний, чистий рай напротів того, Чим швидко можеш стати,—а і то знов, Ціла та мука—рай напротів того, Що пізні правнуки твої, поволі Намножившись, мов порох (справді тільки Його й намножать)—діяти й терпіти муть. Тепер назад на землю! К а ї н. Чи на те лиш Завівсь мя тут, щоби ми те сказати? Л ю ц и ф е р. Хіба ж ти не хотів знання? К а ї н. Котре б вело до щастя. Такого, Л ю ц и ф е р. Скоро1 правда Веде до щастя, маєш ї. К а ї н. О, добре Зробив Бог батька мого, заказавши Нещасне дерево. Л ю ци ф е р. Ліпше б був зробив, Якби не був садив го. Хто не знає 1 Скоро—коли.
