Ця сторінка ще не вичитана
Л ю ц и ф e p. Будь рад, що го не знаєш. Твоїм внукам Він дасться знать в краях хмарних, холодних К а ї н. Так ти не любиш таких, як ти сам? Л ю ц и ф е р. Любиш ти себе? К а ї н. Так,— но ще більше Те, що життя моє красить, що вище Ніж я, тому, що я го люблю. Л ю ци ф е р. Любиш, Бо гарне, так яблуко колись Було для Єви. Як краса загине, То й любов твоя, як дим, розвієсь. К а ї н. Краса загине? Як се може бути? Л ю ц и ф е р. Час її зітре. К а ї н. А отже час не стер Краси ні з Єви, ні з батька мого. Л ю ц и ф е р. Зажди ще трохи,— ввидиш, що вна згине. К а ї н. Жаль! А ö таки погадать не можу, Щоби любов моя пропала. Адже ж Як щезне їх краса, то Він, їх творець, 72
