Я в твоїм світі; ти про мій не згадуй. Ти показав ми дива, велитів Старого світа, із котрого наш Лиш купа звалиіц,— ти вказав ми звізди, Світи безмірні між котрих земля — Далекий, темний призвіздок,— всі тайни ї бездни жизні,— ти вказав ми тіні Із того царства, про котре Адам ми З страхом лиш згадував,— із царства смерти; Ти показав ми много, но не все; Вкажи ми, де живе Єгова, де Його властиве царство, а твоє де? Л ю ц и ф е р. Тут всюди в світовім просторі! К а ї н. Прецінь З вас кожний має власне царство, як Земля свій прах, як другії світи Щось друге. Що живе, все має місце Своє осібне; так чень і Єгова І ти; та ж разом не живете ви? Л ю ц и ф е р. Пануєм разом, но живем осібно. К а ї н. Коб лиш один з вас був! Одного воля Ввела би, може, згідність в різні сили, Що нині лютий бій ведуть з собою. Як ви розумні духи безконечні Могли так роз'єднатись? Ви ж брати По своїй суті, по природі й силі! 75
