Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/75

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Л юци ф e p. А батько? К а ї н. Та що ж? Чи не любити те, що люблять всі? Л ю ц и ф е р. Єгова тож, повільний пан, лагідний Раю пустого садівник, і він Всміхавсь рад, на Авеля глядючи. К а ї н. Я не видав го,—чи смієсь — не знаю. Л ю ц и ф е р. А ангелів видав? К аї н. Часом. Л ю ц и ф е р. А всеж Чень замітив ти, що й їм Авель милий; Від його жертви наймиліші Богу. К а ї н. Замовкни,— що говориш ми о тім? Л ю ц и ф е р. Бо ти о тім вже думав. К а ї н. А хоч думав,— Пощо будити МИСЛІ В МНІ… що… запинавсь. Духу, 74