А д а. Ні,— лиш години. К а ї н. То видно, дух вдасть має над часом І мірить го лиш, тим, що бачить, будь вно Приємне або прикре,— безконечне Або дрібне. Я бачив твори незглибимі Предвічних сил; минав світи загаслі; Глядів у вічність, і, здавалось, кілька Краплин взяв безконечности її. Але тепер знов чуюсь так дрібним! Дух правду мовив, що ввесь я — нічо. А д а. Він так сказав? Єгова так не каже. К аї н. Ні,— доста вже, що нас нічим зробив! Отуманив наперед порох блеском Раю і вічности,— відтак прогнав го: Йди прах до праху! І за що? А д а. За родичів гріх. К а ї н. Ти ж знаєш, Що ж він нас обходить? Вони згрішили,— най вони і мруть. А д а. Не мов 1 так, Каїн, не твоя се думка, А того духа, що з тобою був. Я вмерла б радо, щоб вони жили. 1 Не мов—не говори (діял.).
