так швидко, як деякі дрогобицькі передміщанки. Оця їх духовна перевага над мужами пливе мабуть із того, що мужі — ремісники, змушені спеціялізуватися на одній, механічній, звичайно посидющій роботі, а корпаючи над нею день-у-день, тиждень за тижнем і рік за роком, тратять еластичність духа, енергію й оборотність; натомісць жінки, на яких плечі спадає і хатнє господарство і захід коло дітей і праця в огородці а часто й переговори з партіями, що приходять за роботою, або продаж готового товару на торговиці, власне набирають тих прикмет, що роблять їх верховідцями в домі.
Ясько вчив мене також міських забав яких не знають сільські діти: гри в пилку, в кічку, пускати орла, ловити горобців на самотрісок. Правда, до тих забав я не був охочий, за те тим більше вдячний я був йому, що восени щонеділі водив мене в околиці Дрогобича, на Гірку, на ріку та на поля, де ми збирали достиглий та першим морозом приварений терен, яким потім у столярні пекли й їли. Майстер Гучинський віднайшов в однім березі шерсткий та м'який пісковець, що служив йому замість пумексу при гладженню дощок, і не раз посилав нас обох із Яськом по свіжий запас такого каменя. Іноді ми заходили в ліс і знаходили гриби; тут я був Яськовим учителем, вміючи ще змалечку від батька розізнавати ріжні роди грибів добрих і »шалених«. Ми збирали насіння ріжних трав для канарків та щиглів, яких майстер
