— А видиш! — сказав Міхонський, стараючись не надто сильно показати свою радість. — Правда, що ця половина рівно цікава, як і тамта, яку ти мені розповів першим разом?
— І ще цікавіша! — мовив утішений своїм відкриттям Борис.
— А чому цікавіша?
— Тому… Тому… — Борис хвилю вагувався, немов шукаючи слів, щоб вияснити те, що не зовсім ще ясно зарисовувалось в його душі. — Я думаю… мені представляється ціла Одіссея як дім. Оці малюнки з життя, то фундамент, то зруб, а тамті чудесні пригоди, то гарні різьблені та мальовані оздоби, ґанки, галерійки…
— Браво! — сказав Міхонський. — І неправда, хто перший раз оглядає дім, той насамперед зверне увагу на ті побічні речі, стовпчики, вікна, мальовила по стінах, драперії. Треба вже тямучого чоловіка і уважного оглядача, щоб звернув увагу на розклад будинку, на весь його плян, на тривкість фундаментів, установлення дверей та печей. А для тих, що живуть в домі, це далеко важніше, ніж ті оздоби, які іноді стають навіть завадою, що з певним накладом праці треба оберігати та шанувати, а які властиво не приносять ніякого пожитку. Ну, але тепер скажу тобі ще один секрет. Те, що ти досі бачив у Одіссеї, ті обі половини її змісту, то властиво лиш одна сторона речі. Поза тим, що ти бачив тепер, криється інша, ще далеко цікавіша історія.
