жида за горло і почув, як під його пальцями товчеться, мов жива, кров у жилах та бігає голосниця, мов стрівожена його дотиком.
— Христос би тя побив, жидюго! — воркнув Бовдур. — І так ємся псьої пари напудив, немов би був рукою хопив гадину. Тьфу на тебе!
І він знов схилився, пошукав і найшов ніж. Відтак стиха, на пальцях начав пробиратися ік ліжкові, де спав Андрій. Він насамперед обмацав його, чи не спить він, обнявшися з Митром; а пізнавши, що ні, сміло взяв Андрія за півперик, підняв догори, мов дитину, і легко, нечутно положив на землі.
— Так, тут ліпше, — буркотів він. — Буде тріпатися, то щоби не побудив других.
Андрій спав твердо. А тільки діткнувши головою мокрої підлоги, стрепенувся і закричав крізь сон: — Ганю, рятуй!…
Бовдур думаючи, що він збудився,швидко наляг йому коліном на груди, лівою рукою хопив за горло, а правою черкнув що-моці. Андрій затріпався і крикнув, але неголосно, бо горло було здавлене. Кров бухнула на Бовдурові руки. Той замахнувся ножем другий раз, чуючи, що Андрій сильно тріпочеться.
— Де гроші? Давай гроші? — шепотів він над Андрієм.
— Ох! — стогнав Андрій, — гроші… в старостві… відобр…
Не докінчив. Вістря ножа в тій хвилі перетяло голосницю, перетяло жили, аж до кости. Кров жбухнула сильніше, рухи
