Цю сторінку схвалено
МАВКА.
(Літня казочка).
— Гандзю, Гандзуню! Сиди мені, небого, дома, бо я піду в ліс по губи!
— Візьміть і мене з собою, мамуню! — говорить маленька Гандзя, ламаючи свої тонкі губки. — Мені самій страшно в хаті!
— А йди, йди! Така вже стара дівка виросла та й їй в ясний день у хаті страшно! Далі віддаватися захочеш, а в хаті боїшся! Стидайся! І як я візьму тебе в ліс? Хіба ти зможеш ходити по лісі?
— Ой, зможу, мамуню, зможу, не бійтеся, — говорить Гандзя, повеселівши.
— Ні, ні, сиди в хаті! Там у лісі Мавки, знаєш, такі з зеленими косами! Вони беруть маленьких дівчаток.
— О, я не боюся Мавок, мамуню! Мені ген-то[1] снилася одна… так любо ми бавилися! А вона все сміється до мене… правда, мамуню, що Мавки сміються, так голосно-голосно!.. та й каже: «Гандзю:
- ↑ Ген-то — недавно.
