ансом, усе ждав на якийсь великий, сенсаційний процес, що мав принести йому перенесення до Парижу, де він надіявся швидко видряпатися на високе становище, завдяки своїй зручності та гнучкості і своїй услужній підлеглості супроти влади без огляду на те, хто має її в руках. В противенстві до нього був інший представник слідчої влади Де, високий, худий чоловік з гостро закроєним лицем, педантично совісний слідчий, що не знав поза своїм урядовим обов'язком нічого, але при тому слабохарактерний чоловік, якого легко було застрашити і який зовсім стояв під пантофлем своєї жінки, негарної кокетки та марнотратниці, що тиранила його й доводила до розпуки ненастанними докорами за брак у нього всякої амбіції.
Обидва урядники подалися до шкільної залі й заждали, щоб їх заведено на місце злочину, щоб поперед усього оглянули все, заким приступлять до переслухання свідків. Сімон і Дарра пішли з ними, а Марко, панна Рузер і Міньо лишилися у шкільній залі, куди швидко прибув до них о. Филип і брат Фульґенцій. Урядники вернулися, обслідувавши докладно всі зовнішні обставини злочину й познайомившися з найдрібнішими відомими вже фактали. Вони принесли з собою примірник "Малого Бомонця" і каліграфічний взірець і, бачилось, надавали тим доказовим матеріялам надзвичайної ваги. Вони засіли за вчительським столом і почали якнайстараніше приглядатися обом паперам та обговорювати їх значення; особливо ж каліграфічний взірець показували обом учителям, Маркові і Сімонові, а також учительці й обом духовним. Робили це зрештою лише для власного вияснення, бо не було протоколянта, який міг би списувати протокола.
— Такі взірці, — заявив Марко, — вживаються у всіх школах, світських і духовних.
— Так, так, — потвердив брат Фульґенцій, — такі є у нас і певно також в оцій школі.
Прокуратор обернувся до Сімона.
— Не пригадуєте собі, — запитав, — чи вживали ви для сво-
