нився в пітьмі, в непевності суперечних здогадів. Він задовольнився тим, що спокіно промовив до Сімона:
— Всі свідоцтва згідні, правда швидко виявиться.
Врешті, майже одночасно з поворотом Міньо, що переконав паню Сімонову не виходити з покою, надійшов бурмістр в супроводі трьох жандармів. Дарра, підприємець — будівничий що дороблявся великого маєтку, був сильно збудований мужчина, 42–літній, з круглим лицем здорової фарби, коротко обстриженим бльонд волоссям, гладко обголений. Поперед усього він звелів позамикати віконниці й поставити перед ними двох жандармів; третій пішов до середини дому, щоб пильнувати дверей, защеплених лише на клямку. Зефірин не замикав їх ніколи. Відтепер ніхто не смів на місці злочину нічого рушити, ані навіть підходити до нього близько. Дарра в першій хвилині зателеграфував до влади в Бомонті і оце ждав судової комісії, яка без сумніву прибуде найближчим поїздом. О. Филип і брат Фульґенцій нагадали, що їх ще чекають різні справи для пополудневої роздачі нагород. Дарра порадив їм поспішитись і якнайшвидше вернутися сюди назад, бо слідчий певно запитає їх про число "Малого Бомонця" та про каліграфічний взірець, що його знайдено коло трупа. І поки жандарми надворі мучилися, відпихаючи юрбу, що за той час сильно зросла і дуже бентежилася, вернувся Сімон додому, щоб тут дожидати приходу судової комісії разом з Даррасом, панною Рузер, Марком і Міньо у великій шкільній кімнаті, залитій ясним сонячним світлом, що падало сюди через обернене до подвір'я вікно.
Вибила восьма. Уливний дощ пройшов, а потім небо випогодилося, заповідаючи гарний день. Аж о дев'ятій прибула комісія. Старший прокуратор Рауль де ля Біссонієр приїхав особисто в супроводі слідчого Де; обидва вони були зворушені великим злочином і надіялися сенсаційного процесу. Ля Біссонієр, невеличкий, жвавий чоловічок 45 літ, з лицем, як у ляльки, обрамованим старанно підстриженою борідкою. Це був амбітний кар'єрист, що незадоволений своїм незвичайно швидким ав-
