Його цикл „Sieben Legenden”, це не видумка автора, а переповідь мовою XIX віку, мовою світською, але наскрізь віруючого чоловіка декількох середньовічних леґенд, що були популярні в цілім християнськім світі. "Читаючи деякі леґенди, — пише він сам у передмові до цієї своєї книжечки, — я не міг позбутися думки, що в переданій нам традицією масі тих оповідань виявляє себе не тільки церковна епіка, але коли придивитися до них пильніше, то можна в них побачити сліди вчасніших, більше світських оповідань. І от як маляра спокусить часом якийсь уривковий нарис хмар, контури гір або ескіз якогось забутого рисівника до виповнення первісних рамок, так само й я почув охоту репродукувати ті уривчасті твори, при чому, щоправда, не раз пообертав їх лицем у інший бік, ніж вони були обернені в традиційнім образі".
Келлєрові леґенди, не пародії побожних леґенд середніхСторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu/148
Цю сторінку схвалено
ҐОТФРІД КЕЛЛЄР
(Із циклю "Сім леґенд")
Ґотфрід Келлєр належить до найвизначніших появ німецької літератури XIX в. і поруч Конрада Ф. Маєра був без сумніву найбільшим поетом і повістярем, якою бачила Швайцарія. Німецькі критики називають його найбільшим гумористом дев'ятнадцятого віку, хоча його твори майже зовсім не підходять під те, що ми звикли називати гумористикою. Його гумор, це не бажання посмішити читача, а радше погідний і добродушний усміх філософа і мудреця, який з любов'ю, а при тому і з тихою батьківською поблажливістю дивиться на людське життя з його ілюзіями, помилками і щирими поривами.
