ав бомбардувати цитадель. Він запалив магазини, здобув один редут, а коли комендант, ще раз візваний піддатися, отягався, заряджено нічний напад і здобуто фортецю штурмом.
Власне, коли російські війська серед завзятого вогню гавбиць вдиралися до фортеці, ліве крило комендантського дому почало горіти і змусило жінок утікати відтам. Полковниця, поспішаючи за дочкою, що з дітьми бігла вниз по сходах, крикнула їм, аби трималися разом і сховалися в долішні склепінні покої; та ґраната, яка саме в тій хвилині луснула в домі, довершила в ньому цілковитого безладдя. Маркіза з обома своїми дітьми вибігла на переднє подвір'я замку, де в гарячій битві блискали вже постріли крізь пітьму і прогнали її, безтямну, куди має дітися, назад до горючого будинку. Тут, коли власне хотіла вибігти задніми дверима, на лихо наскочила купка ворожих стрільців, які, побачивши її, нараз притихли, повішали карабіни через плечі і з огидними жестами повели її з собою. Даремно маркіза, шарпана то сюди, то туди нелюдяною шайккою, серед якої йшла за неї пересварка, кликала на поміч своїх служниць, що тремтячи тікали крізь фіртку. Її поволокли на заднє замкове подвір'я, і серед огидного шарпання вона вже мала впасти на землю, коли прикликаний жіночим вереском показався російський офіцер і шаленими ударами розігнав собак, ласих на такий грабунок. Маркізі він видався ангелом з неба. Ще останнього озвірілого насильника, що тримав у обіймах її струнку постать, він ударив рукояттю меча в лице, так що у нього кров бризнула з рота, і він, хитаючися, подався назад; потім чемно, по-французьки промовивши до дами, подав їй руку і запровадив її, ще безмовну від тих пригод, у друге, ще не захоплене пожежею, крило палати, де вона впала в цілковите безпам'яття. Тут, коли щвидко потім надбігли її перелякані служниці, він розпорядився покликати лікаря, надіваючи капелюха запевнив, що вона щвидко прийде до себе, і вернувся назад до бою.
В короткім часі укріплення було здобуто цілковито, і ко-
