Аж у порталі костьолу дозволено графові приступити до рідні. В часі набоженства маркіза дивилася на вівтар і ані разу не глянула на мужа, з яким обмінювалася обручиками. По довершенню шлюбу граф подав їй рам'я. Але скоро лише вийшли з костьолу, графиня вклонилася йому. Комендант запитав, чи матиме часом честь бачити його в покоях своєї дочки? На це граф пробелькотів щось таке, чого ніхто не зрозумів, зняв капелюха перед цілою компанією і щез. Він найняв помешкання в М., у якому пробув кілька місяців, не вступивши й ногою в дім коменданта, у якому жила графиня. Тільки завдяки делікатному, достойному та вповні взірцевому поводженню всюди, де лише входив у будь-яку спільність з родиною, його, по щасливо відбутих злогах графині, що вродила сина, запрошено на христини. Графиня, що попідпирана килимами сиділа на ліжку, бачила його лише на хвилинку, коли показався у дверях і з пошаною поздоровив її.
Між дарунками, якими гості вітали новонародженого, він кинув у його колиску два папери, з яких один, як показалося по його відході, містив дарунок 20.000 карбованців хлопцеві, а другий заповіт, який на випадок смерти графа робив матір новонародженого спадкоємицею цілого маєтку.
Від того дня за зарядженням пані Ґ. запрошувано його частіше. Дім був відкритий для його відвідин, і не було вечора, щоб він не показався там. І коли його чуття сказало йому, що з усіх боків йому пробачено завдяки уламній вдачі цього світу, він почав наново добиватися серця графині, своєї жінки, одержав через рік друге її слово. Справлено друге весілля, веселіше від першого. По його відігранню вся родина перенеслася до В..
Цілий ряд молодих росіян пішов тоді за прикладом першого. А коли граф однієї щасливої години запитав раз свою жінку, чому вона того страшного третього, коли, бачилось, була приготована на першого ліпшого розпусника, втекла перед ним, як перед чортом, вона відповіла, кидаючись йому на шию: він
