Тут же пильно студіював римське право. Маючи з роду принадну поставу й ораторський талант, Апулей швидко став одним з найвизначніших адвокатів.
Одержавши по смерті свого батька значний маєток, він звичаєм тодішніх реторів по кількалітнім побуті в Римі пустився в подорож по визначних грецьких містах і здобув собі широку славу своїми промовами чи то в прилюдних диспутах, чи то в процесових оборонах. Тут він, мабуть, чи не вперше зацікавився магією і старався якнайглибше вникнути в її тайники. Ще в Римі він прилучився до містичного культу Ізіди, якому також віддавася і його свояк Плутарх. В Греції, особливо в Тесалії і Пелопонезії, а також у Єгипті здобував собі доступ до всіх важніших містерій. Якийсь час займав навіть місце жерця при однім храмі в Атиці і скрізь старався знайомитися з особами, що славилися магічними відомостями й чарівництвом. Розуміється, що при тому він мав аж надто багато нагод придивитися всім ошуканствам і туманенням подібних корпорацій, які з таким дотепом повисвітлював у своїй повісті „Метаморфоза або історія осла“.
Рослий і добре збудований мужчина, зручний і покладний в поводженні, бльондин із синіми очима та кучерявим волоссям, палкий у розмові і приємний для жінок мав щастя в Африці сподобатися одній багатій вдові на ім'я Пудентілі, яка й вийшла за нього зоміж. Це одруження викликало у свояків його жінки й у інших конкурентів багатої вдови заздрість, і вони заскаржили його перед африканським протоконсулом Клавдієм Максімом за чари, якими буцім то він зискав серце Пудентілі. В процесі з того приводу Апулєй виголосив свою знамениту оборону — Апологію, яка дійшла й до нашого часу, і був виправданий.
Де й серед яких обставин провів Апулєй останні роки свого життя, не знаємо. Правдоподібно вмер він у достатку й загально шанований, про що свідчать статуї, виставлені на його честь у Картагені та по інших африканських містах, а також
