тоцінними окрасами, а всі стіни горять своїм власним світлом від багатства щирого золота, немов би палата, нехтуючи сонцем, сама собі давала своє світло. Такі ж ліжка, така ґалерія, така сама блискуча купальня. Увесь посуд добрано до пишної палати так, що от-от тобі здається, що це великий Юпітер збудував небесну палату для своїх зносин з людьми.
Зваблена такою розкішшю цього місця, Псіхея підійшла ближче і звільна, осмілившися, переступила поріг. Пильно і з зацікавленням придивляючися прегарним видам, дивувалася поодиноким предметам і в середині будинка опинилася в залі з превисоким склепінням, з великими покоями навкруги. Заглянула до кожного кута, та понад увесь подив для такого багатства найдивніше було те, що ця якась надземська скарбниця не мала ніякого замка, ніякого сторожа.
Коли отак з найвищим подивом придивлялася всьому, долетів до неї голос від когось безтілесного:
— Чого, моя пані, дивуєшся оцим пишнотам? Все те твоє. Іди сюди до ліжка і на подушці спочинь від утоми, а коли тобі захочеться, піди до купелі. Ми, яких голоси чуєш, твої слуги і будемо тобі прислуговувати раз-у-раз, і незабаримося ніколи з обслугованням усякої твоєї потреби і королівського столу.
Почула Псіхея, що якесь божество опікується нею, і ущасливлена тими вказівками, чуючи безтілесні голоси, насамперед заснула, а потім в умивальні умилася зі своєї втоми. По тому, побачивши біля себе півокруглий стіл, радісно засіла до обіду, обставленого пишним посудом. Там солодкі вина й численні тарілки різних страв; ніхто не прислужує, але все подається якимись духовими руками. І нікого не могла бачити, а тільки чула найчемніші слова, бо служницями були самі голоси. По багатім обіді ввійшов хтось невидимий і заспівав, а другий брязкав на гітарі, також незримий. Потім до її слуху донісся голос співаного концерту, і хоч ніхто не з'являвся, виразно чути було хоровий спів. Під вечір закінчилася забава, і
