Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu/245

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Лишенько тобі, зухвала та безсоромна лямпо, погана прислужнице любови! Впекла ти самого пана всякого вогню, того, що як коханок уперше віднайшов тебе, щоб і вночі якнайдовше насолоджуватися любов'ю.

Опечений таким способом бог зірвався з місця і, бачучи доказ жінчиної зради, не говорячи ані слова, відразу щез з очей і з рук нещасливої жінки.

В тій хвилині, коли він зірвався, Псіхея вхопила його обома руками за праву ногу, як мога силкуючися затримати його; та шарпнена крізь тьмаві заслони у стрімкому леті, знесилена нарешті впала на землю. Закоханий бог не покинув її простерту на землі, але вилетівши на найближчий кипарис, у страшнім зворушенню так промовив до неї з вершка кипариса:

— Ну, легкомисна Псіхеє, забув я наказ моєї матері Венери, що веліла мені видати тебе заміж зв'язану найпідлішою жадобою за найнужденнішого і найнікчемнішого чоловіка, та волів радше сам закохатися в тебе. Тепер бачу, що зробив це я нерозважно, сам преславний стрілець ранив себе своєю стрілою. Я зробив тебе своєю жінкою, а ти прийняла мене за якусь звірюку і хотіла бритвою відтяти мою голову, з якої мої очі так любовно дивилися на тебе. Чи на те ж я тобі раз-у-раз говорив, щоб ти була обережною? Чи на те ж я ласкаво навчав тебе? Твої вельможні дорадниці за цей згубний злочин мені потерплять страшенну кару, а тебе покараю лише тим, що покину тебе.

По цих словах він злетів угору.