лютованої богині. Венера, грозячи їй ще більшими і гіршими карами, вирекла їй оцей пагубний присуд:
— Здається мені, що ти якась чудодійка і дуже страшна чарівниця, що так старанно виконала мої такі доручення. Але й оце ще, моя лялечко, мусиш виконати. Візьми оцю пушку — і тут же дала їй — і йди до самого пекла, до фатального помешкання самого Орка. Там подай оцю пушку Прозерпінії і скажи: "Просить тебе Венера, дай мені трохи твоїх рум'ян, щоб вистачило хоч на один день, бо те, що я мала, видала й зужила уже все, лікуючи хорого сина". Але вертайся якнайшвидше, бо мені треба ще сьогодні підрум'яненій на божеський театр.
Тоді Псіхея найясніше почула, що настає її остання година, і без усякої заслони побачила ясно, що шлють її на нехибну загибіль. Бо й як же справді, коли своїми ногами добровільно мусіла йти до пекла і пройти царство тіней?
Не гаючись довше, дійшла до одної превисокої вежі, щоб із неї кинутися вниз головою; бо так думала, що цим способом найлегше і найшвидше може зійти в підземний світ. Але вежа промовила голосно:
— Чого, нещасна, бажаєш сама себе вбити, кидаючися з мене? Чого так нерозважно піддаєшся цій останній небезпеці, зневірена в доконанню цього завдання? Бо коли душа твоя раз відділиться від твого тіла, то справді підеш на сам спід Тартара, але звідти не вернешся ніяким способом. Послухай мене. Недалеко звідси лежить Лякедемон, блаженне місто Ахайське. В його сусідстві пошукай, ідучи відлюдними стежками, місцевости Тенара. Там міститься отвір Аду, і крізь відчинену браму веде нетоптана стежка. Нею пройшовши границю, подайся далі, поки дійдеш до простого каналу до самого Оркового царства. Але не смій іти голіруч аж туди через ці потемки, тільки в обох руках неси яшні паляниці, помазані медом, а в самих устах дві монети. Пройшовши добрий шмат смертоносної дороги, зустрінеш кривого осла з кривим погоничем, наладованого полінами; погонич попросить тебе підняти йому кілька по-
