лін, що випали з в'язанки, але ти, не подаючи голосу, мини його мовчки. Коли ж прийдеш до ріки мертвих, то не гайся. Перевізник Харон, що перевозить прихожих на другий берег ужовками зв'язаним поромом, зажадає від тебе поромового. Бачиш, і між померлими панує захланність, то й цей Харон, бісів батько, хоч не малий бог, нічого не робить задарма, але й найбідніший мрець мусить дати поромове, а коли в руки не дістане монети, не дасть нікому перейти на той бік. Цьому бідному дідові даси титулом поромового одну з тих двох монет, які матимеш, але так, щоб сам устами взяв її з твоєї руки. Незабаром потім, коли випливете на ліниву воду, надпливе за вами труп старого діда і, підіймаючи гнилу руку, проситиме, щоб ти взяла його на пором; та ти не смій змилуватися над ним. Коли перепливеш ріку і пройдеш трохи, попросять тебе баби ткалі, які там сидять за ткацькими верстатами, щоб ти помогла їм трохи. Та й тим не вільно тобі нічого помагати. Бо все те і багато іншого дечого буде тобі спокусою Венери, щоб ти випустила з рук хоч одну паляницю. І не думай, що страта такої паляниці була би дрібною стратою дрібки тіста; бо стративши одну паляницю, вже не побачиш більше денного світла. Бо величезний пес із трилобою здоровенною головою, грізний і страшний, гавкаючи громовими голосами, даремно лякаючи і грозячи мерцям, яким уже нічого злого не може зробити, лежачи завжди перед самим порогом чорної кімнати Прозерпіни. Він стереже порожньої домівки Діса. Уласкавивши пса, даючи йому одну паляницю, минеш його легко і зараз увійдеш до самої Прозерпіни. Вона прийме тебе ласкаво й прихильно попросить сісти на м'якому кріслі й погостить щедро. Але ти сядь на землю, попроси чорного хліба і з'їж його, а потім скажи, чого ти прийшла. Одержавши, що тобі дадуть, і вертаючись назад, окупи зажерливість пса другою паляницею, а потім скнарому перевізникові дай другу монету, яка у тебе лишилася. Перепливши його ріку і вступаючи в ті самі сліди, якими йшла туди, вернешся до того самого хору небесних їір. Та понад усе
