ка суспільність. Жінок взагалі у них мало і вони грають у тій суспільності далеко меншу ролю, як у европейських суспільностях. Брак традицій, війн і злучених з ними небезпек, монотонність і тягар буденної боротьби з життям спричинюють слабий розвій письменства і слабе запотребовання друкованого слова, хоча більшість білої людности без сумніву письменна і читає газети. Першими творами спеціяльно австралійського письменства були оповідання з життя засланих до Австралії злочинців, що мали за собою европейську минувшість. Тільки в новіших часах у другій половині XIX в. почала виростати ґенерація інтеліґентів, зроджених і вихованих в Австралії, у яких природнім способом з'явилася потреба малювати важніші характеристичні моменти того життя, що розвивалося перед їх очима, і тих людей, серед яких доводилося їм жити. Органом тієї молодої ґенерації австралійських письменників став у 80-х роках минулого віку ілюстрований тижневик «Bulletin», в якім концентрується більш менш весь духовий рух того, що можна би назвати молодою Австралією. Короткі ліричні поезії, звичайно навіяні мелянхолією, властивою австралійському підсонню, та короткі оповідання і нариси на зразок тих, яких переклади подаю тут нашій публіці, оце готовий літературний багаж того тижневика, видаваного в Сіднеї. Із поміщених у ньому оповідань ріжних авторів вибрав австралійський німець Стефан Котце 53 нариси, що належать до ріжних авторів. Про свій вибір говорить він у передмові: «Розуміється, цей вибір не може мати претензії дати повний перегляд молодої австралійської літератури. Навіть не все найкраще могло знайти в ньому місце; багато ліпших творів так порозкидано по ріжних виданнях, що я не міг дістати їх. Особливо дрібні нариси, що друкуються по газетах і про зібрання яких не дбають їх автори, не фахові
