письменники, дуже часто пропадають у газетах, як золоті зерна в купі піску. Дещо знов занадто австралійське, щоб могло трапити до смаку европейського читача. І так з одного з найголовніших австралійських письменників, Генрі Льосуона, якого почитателі називають австралійським Кіплінґом, дав лиш одно оповідання. Натомість узгляднив я більше гумористичних нарисів Едварда Дайсона. Особливо ж Альберт Доррінґтон підіймає високо понад рівень ділетантизму та принагідного письменства і годен не раз стати обік найбільших новелистів старого світу, особливо там, де найсильніше виявляється спеціяльно мужська нота та його штуки. При тім найвсебічніший із австралійських новелістів, бо бере теми до своїх творів із життя на морі, на побережжях та в нутрі краю, і скрізь вміє однаково опановувати свою тему».
В збірці, зладженій згаданим автором, що має титул: Aus einer neuen Literatur. Australisches gesammelt und bearbeitet von Stefan v. Kotze, Берлін 1909, поміщено 53 новелі, з яких одна анонімна, одна самого збирача, 8 Едварда Дізона, 8 Альберта Доррінґтона, 2 Генрі Льоузона, 2 мають псевдонім Кодак, а інші належать ріжним авторам. Назви авторів переважно англійські, в тім числі є й така аристократична як Ґ. Б. Лянкастер, але стрічаємо також деякі, що подобають на французькі (Paul Cupid), а дві мають виразну шведсько-норвежську подобу: F. S. Sorensen і Robin Studholme.
З тієї багатої збірки вибираю особливо ті твори, що мають більше загально-людський, ніж спеціяльно австралійський характер.
І. Ф.
