Доглядач побачив на морі безлюдний корабель; один матрос виліз на верх щогли і розслідив на обрію щоголовий корабель. Пароплав звернено три степені на схід, щоб міг до корабля наблизитися. Плиткі оповідання і ще плиткіші забави на хованку на покладі пішли в кут, і всі пасажири почали тиснутися до бортів паровика, окрім кількох панів у курільні, що непорушно сиділи за своїми картами. Решта публіки чекала, поглядаючи то на море, то на стерничу будку, щоб переконатися, в який бік звертаються чорні рури доглядачевого далековиду.
— На кораблі прив'язаний один чоловік!
Такий оклик з вершка щогли викликав дрож зворушення на цілім пароплаві. Не виймаючи хорих, що старалися вилізти на поклад, або принаймні викочувалися зі своїх ліжок, щоб відчинити вікно до машиністів, що, тримаючи бляшанки з оливою, стояли на риштованнях парової машини, зворушення не минуло навіть чорних, зопрілих чортів у корабельній кухні та ще нижче положеній вуглярні, мішалося з сиком пари і висвистувало крізь рурки та вентилі, розливаючися, мов чарівний напій, по жилах людей. Тільки картярі сиділи спокійно.
— Скажуть нам, коли все виясниться, — про-
