Цю сторінку схвалено
Поклавши голову на коліна артиста, жінка спала або марила. Нараз вона промовила до нього:
— Ти граєш не так, як Арім. У нього від скрипки йде вогонь… а у тебе… Ах, Савко! Здається, що берези плачуть і кладовище тремтить.
— Це моя душа плаче.
Другого дня в селі оповідали, що люди, які ніччю проходили біля кладовища, бачили якісь тіні, що блукали понад могилками, і чули, як із гробів ішла музика. І ще казали, що степові духи, розбуджені цією музикою, з найдальших закутків позліталися темним простором і хлипали.
Але то була ніч, і ніхто не посмів підійти ближче до місця покійників.
Це певно були душі, що розмовляли з Богом.
——оОо——
