кваплячись і щез у глибині бездонної вуличної пітьми.
Що сталося далі? П'єр пригадав собі опісля, що тротуаром над'їхали тачки західньої залізниці, на хвилю зупинили ляндо, а рознощиця тим часом щезла у брамі. Він бачив, і серце стислось йому несказанною тривогою, як його брат Ґійом, немов під впливом наглого просвітління, раптової певности, кинувся і собі ж до входу палати. Він рад був бігти, кричати, але стояв мов прикований до тротуару, а якась олов'яна рука стисла йому горло. І нараз гуркіт грому, страшенний вибух, немов земля розсілася, а громом розбита палата западає в безодню. Всі шиби сусідніх домів потріскалися і з голосним бренькотом посипалися, як гряд. Пекельне полум'я на хвилю обхопило всю вулицю, туман пилу й диму був такий великий, що небагато прохожих, осліплені заревли з переляку серед страховищ цього вогняного гирла, в котрому, бачилось, мусять пропасти.
Та цей блиск вияснив і П'єрові нараз усю річ. Він знову побачив бомбу, що стирчала в робочій торбі, порожній і ні до чого нездатній через безробіття. Він побачив її під подраною блюзою, цей горбик, що видавався йому за шматок хліба, піднятий десь на розі вулиці і забраний додому для жінки і дитини. Перебігши, мов страшна погроза, через увесь щасливий Париж, ця бомба трісла з громовим ревом ось тут, на порозі всевладної буржуазії, пані золота. Та він в цій хвилі не думав ні про що, тільки про свого брата Ґійома, і кинувся в браму, де, бачилось, відкрилося гирло вулкану. Зараз він не міг розпізнати нічого, бо гострий дим застилав усе. Потім побачив, що стіни потріскались, горішній поверх розвалився, брук був повириваний і застелений румовищем. Ляндо за брамою, що власне мало в'їжджати, не зазнало ніякої шкоди: ані один кінь не був скалічений, ані навіть козуб повоза не був порушений жадним обломком. Тільки молода дівчина, невеличка білява і гарна рознощиця лежала горілиць з розпореним нутром, з неушкодженим личком, з ясними очима, з тим здивованим усміхом, зражена громовим ударом катастрофи. Картонова коробка впала тут же
