Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu/90

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ані слова. Вибираючи палац Дювіярів для підкладення своєї бомби, він хотів надати своєму вчинкові правдивого значення, хотів дати упімнення багачам, срібляникам, що скандально збагатилися крадіжжю й брехнею, щоб віддали частину спільного добра бідним робітникам, їх дрібним дітям і їх жінкам, що здихають з голоду. Тільки тут він оживився. Все перебуте горе, мов гарячка, припливло до його стуманілого, напівосвіченого мозку, де всуміш накопичились ідеї про новий поділ багатства, пересолені теорії про абсолютну справедливість і всесвітнє щастя. І тут він виявив себе тим, чим був справді, чоловіком чутливим, схильним до гарячкових мрій під впливом терпіння, зрештою тверезим і гордим, що бажав переробити світ після своєї сектярської логіки.

— Алеж ви втікали! — крикнув до нього президент гаркавим голосом, — тож не говоріть, що ви готові віддати життя за свою справу, готові на мучеництво.

Сальва гірко жалкував, що в Бульонськім ліску дав себе пірвати замішанню і глухій стеклості гоненого, травленого звіра, що не хоче дати себе взяти в руки. Він спалахнув гнівом.

— Я не боюся смерти, побачите самі… Коли б усі мали мою відвагу, то завтра ваша гнила суспільність була би зметена й настало би вкінці щастя.

Далі пішли безкінечні допити про приготування ним бомби. Президент завважив справедливо, що тут знаходиться одинока темна точка цілої справи.

— І так ви стоїте на тому, що вжитий вами матеріял був динаміт? Почуєте зараз знавців. Правда, вони не згоджуються між собою, але всі догадуються тут якоїсь іншої вибухової матерії, котрої не можуть означити докладно. Не приховуйте ж від нас нічого, коли кладете свою славу в тому, щоб розказати все.

Сальва нараз заспокоївся й відповів тільки односкладово, надзвичайно обережно.