прогулка була для мене також свого роду студією.
Скоро ми вийшли з села і піддержування строгої урядової поваги зробилося зовсім безпредметне супроти безлюдних піль і лісів, то шандар, що досі зі своїм карабіном і настромленим багнетом ішов за мною крок у крок, підійшов так, що порівнявся зо мною, і почав розмовляти зовсім по-людськи і добродушно. Показалося, що він знає мене дуже добре ще з моїх студентських часів, кілька разів був у мене в хаті і читав декілька моїх книжок. Він просив вибачити йому сьогоднішнє арештовання. Аджеж він знає, що я в селі не зробив нічого злого, бо він цілісіньку ніч патруплював і слідив і переслухував людей, що мали якунебудь стичність зо мною, але не міг довідатися про мене нічогісінько протизаконного. Але від пана старости одержав він гострий і виразний наказ — арештувати мене на всякий випадок і привести до нього в кайданках.
Я постановив був собі нічому не дивуватися, що спіткає мене в тій часті моєї тіснішої вітчини. Але при оповіданню мойого вірного сопутника мені таки тяжко було витримати при своїй постанові. Тим цікавіше ждав я особистої розмови з паном старостою, яка оце мала наступити.
Скоро ми війшли в обруб міста, шандар відступив від мене і, відповідно до припису, йшов о крок за мною зі строго урядовим виглядом. Пройшовши через місто, де я своїми наручниками на всіх прохожих
